Відбулося відкриття меморіальних дощок на честь Захисників Петра Мелеха, Петра Басанського, Віталія Рабчуна
За десять років російської війни проти України, яка все ще триває, незліченні трагедії випали на долю нашого народу. Майорать жовто-блакитні стяги на цвинтарях населених пунктів як нагадування про ціну за нашу свободу. А однією із форм вшанування полеглих Героїв є встановлення меморіальних дощок на їх честь: це символ пам'яті про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми закривав рідну землю, хто поклав своє життя за нас і за майбутнє України… Сьогодні, 27 листопада 2024 року, у селі Колодяжне нашої громади відбулася важлива подія – відкриття на будівлі місцевого ліцею меморіальних табличок на честь випускників закладу, загиблих на російсько-українській війні захисників: Петра Мелеха, Петра Басанського, Віталія Рабчуна.
Відкриття відбулося за участі рідних полеглих воїнів, представників місцевої влади, духовенства, педагогічного та учнівського колективів, місцевих жителів. З цієї нагоди на шкільному подвір’ї відбувся мітинг памʼяті. У його рамках право відкрити меморіальні таблички було надано рідним полеглих Героїв. Настоятель місцевого храму ПЦУ отець Дмитро освятив меморіальні таблички, а потому світлу пам'ять полеглих захисників вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.
Під час заходу спогадами про загиблих Захисників поділилися люди, які знали Героїв у мирному житті, або в їхньому дитинстві. Теплі і щемкі спогади сусідів, вчителів. Про кожного з Героїв Петра Мелеха, Петра Басанського, Віталія Рабчуна можна сказати багато хорошого як про звичайних людей і як про відважних воїнів. Але сьогодні, на жаль, про усіх них говорили у минулому часі. І причина тому одна: російський ворог, який відібрав їхні життя.
До присутніх також звернувся сільський голова Віталій Кашик: він подякував батькам, які виховали справжніх Героїв, патріотів України, і наголосив, що громада памʼятатиме про подвиг та жертву кожного із них. Також відзначив дирекцію та педагогічний колектив Колодяжненського ліцею за ініціативу щодо вшанування світлої памʼяті випускників закладу - Захисників України та за підготовку змістовного памʼятного заходу з нагоди цієї події.
Мелех Петро Олексійович (01.06.1964 – 20.05.2022)
Старший солдат Петро Мелех захищав Україну з початку повномасштабного російського вторгнення, поки вдома його чекала дружина і двоє доньок. Був добрим і працьовитим чоловіком, хорошим сімʼянином. На полі бою до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та народу України, поліг у с. Трипілля Бахмутського району Донеччини 20 травня 2022 року. Похоронений у Колодяжному.
Посмертно нагороджений медаллю "За військову службу Україні" та памʼятною відзнакою «Князівський Хрест Героя «Навіки в строю».
Басанський Петро Миколайович (18.07.1983 – 24.11.2023)
Петра знали і поважали багато людей. Він був хорошим сім’янином, добрим товаришем і просто чудовою і товариською людиною, відповідальною та надійною. А ще – справжнім патріотом, досвідченим воїном, свого часу пройшов АТО, тож коли російський ворог прийшов на нашу землю із повномасштабною війною, Петро з першого дня пішов захищати Україну. Був у найгарячіших точках, брав участь у звільненні від окупантів багатьох українських територій.
Останнім місцем служби був Запорізький напрямок, де командир відділення корегування артилерійського вогню, молодший сержант Петро Басанський поліг в районі населеного пункту Роботине 24 листопада 2023 року. Похований у рідному Колодяжному. У Героя залишилися матір, дружина, донька і син.
Нагороджений орденом полеглого воїна.
Рабчун Віталій Анатолійович (28.03.1997 – 12.11.2023)
До війська Віталій Рабчун був призваний у листопаді 2022 року, останнім місцем служби була Харківщина: служив радіотелефоністом розвідувального відділення механізованого батальйону. Останній бойовий вихід старшого солдата був дуже небезпечним, тож військовий знав на що іде, але до останнього подиху залишився вірним присязі і народу України. За словами товаришів по службі, військовий прикрив собою побратимів ,чим зберіг життя багатьом, пожертвувавши своїм.
Поліг Віталій Рабчун під час штурмових дій, у районі н.п. Першотравневе Харківської області.
Молодий (хлопцеві було всього 26), навіть не встиг створити власної сімʼї, завжди привітний і усміхнений – таким Віталій лишиться у пам’яті усіх, хто його знав. Похований Віталій Рабчун у рідному селі Волошки, де мешкають і його батьки.
Нагороджений відзнакою "Золотий Хрест", яка була передана сестрі Героя вже після його смерті та "Князівським Хрестом "Навіки в строю".
