Громада попрощалася з полеглим Героєм Валентином Поліщуком
15 листопада цього року сумна звістка знову прийшла у нашу громаду: боронячи Україну від російських загарбників, 14 листопада 2024 року. загинув Валентин Іванович Поліщук 1996 р.н., житель Любитова.
Старший солдат Валентин Поліщук, стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону поліг смертю хоробрих під час штурму російським ворогом с. Невське Сватівського району Луганської області: поранення виявилися не сумісними із життям. До того трагічного дня Герой гідно і мужньо виконував обовʼязок щодо захисту Батьківщини, її суверенітету та територіальної цілісності більше двох років, адже був мобілізований ще 08 квітня 2022 року. Учора, 21 листопада, Герой повернувся на малу батьківщину навіки – «на щиті». Громада зустріла свого захисника живим коридором шани, а сьогодні, 22 листопада 2024 року, Валентина Поліщука провели в останню земну дорогу.
Він був єдиним сином у матері Лілії Миколаївни, її чоловік, батько Валентина, на жаль, також вже відійшов у Вічність. Неможливо уявити масштаб горя і болю, який випав на долю матері Героя. На долю всіх українських матерів, які щоденно втрачають на війні своїх дітей…
Валентин завжди був спокійним і хорошим хлопцем. Закінчив місцеву школу, потім навчався в училищі, а згодом проходив строкову службу. Працював на місцевому деревообробному підприємстві. Коли через кілька місяців після початку повномасштабної російської агресії отримав виклик у Збройні Сили, не роздумуючи став на захист України. Увесь цей час мужньо і гідно боронив рідну землю. На жаль, до останнього подиху… Життєвий шлях Валентина обірвався на позначці 28. Він так і не встиг створити власної сім’ї.
Багато сліз, скорботи, болю… Усіх об’єднало спільне горе. Провести Героя Валентина Поліщука прийшло багато людей: рідні, друзі, односельчани, військові, представники місцевої влади, духовенства та просто небайдужі жителі. Вони рушили хресною ходою до місцевого храму УПЦ, де через деякий час відбулася заупокійна служба.
Щирі співчуття матері військового Лілії Миколаївні, рідним і близьким, усім, хто знав і любив Валентина, висловив сільський голова Віталій Кашик:
- Сьогодні тут усіх нас зібрала трагічна подія. І загалом, тяжко уявити, скільки смерті, горя, болю та розрухи за весь цей час клятої війни приніс російський ворог українцям. Найбільшою мрією кожного із нас є мир на нашій землі - аби весь цей жах закінчився, але це можливо лише з настанням Перемоги, яку виборюють наші захисники і заради якої ми маємо об’єднати наші зусилля. За Перемогу, за мир і волю для нашого народу поліг Валентин, принісши у жертву своє юне життя. Ті хто, його знав, розповідають, що він був завжди готовим прийти на допомогу. Був хорошим сином, гарним другом і товаришем . Саме таким він залишиться у пам’яті близьких, а для всіх нас він Герой-захисник!Низько схиляємо голови перед його подвигом. Вічна шана і світла пам'ять. Герої не вмирають!
Поховали Валентина Поліщука на кладовищі у Любитові з усіма релігійними та військовими почестями.
