У Волошках в останню земну дорогу провели Героя Богдана Гончара
Майже тиждень тому чорними крильми смутку і печалі накрила Колодяжненську громаду чергова страшна новина про втрату ще одного нашого захисника: головного сержанта десантно-штурмового взводу, молодшого сержанта Богдана Вікторовича Гончара 1989 р.н., жителя с.Волошки.
Герой загинув 19 серпня 2024 в районі н.п. Шептухівка Курської області російської федерації, при виконанні бойового завдання.
Він був вірним військовій присязі та служив українському народу до останнього подиху і віддав найцінніше - своє життя. Тяжко уявити, що переживали ці дні рідні і близькі Богдана. Вчора Герой повернувся додому назавжди - «на щиті».
Сьогодні, у рідних Волошках, Богдана Гончара проводжали в останню земну дорогу. Тепер йому навіки 35. Позаду, у памʼяті всіх, хто знав його з дитинства, весело проведені роки разом, адже чоловік був товариським і позитивним.
У місцевій гімназії, в якій навчався хлопець, тепло згадують про нього: «Богдан запам’ятався звичайним , скромним хлопчиною. Сором’язливий, і цю сором’язливість, здається, намагався сховати за ледь помітною посмішкою. Він завжди усміхався». А ще був добрим і вихованим. Ніколи не кривив душею, відверто казав правду у вічі і, взагалі, поводився порядно.
По закінченні школи Богдан здобув фах електрика в одному з профтехучилищ Ковеля. Потому не цурався жодної роботи: трудився біля дому, а також працював різноробочим в окремих господарствах.
Звичне життя змінив на життя військового цьогоріч: призваний на військову службу по мобілізації, на початку січня 2024 року. З честю і гідністю прийняв цей виклик. Сміливо і відважно захищав свій дім, родину та свій народ. У Богдана залишилися матір, хворий батько, сестра, дванадцятирічний син.
На прощанні із ним мало хто міг стримати сльози, адже ми втратили направду хорошу людину. Молодого чоловіка, в якого попереду могло бути багато років життя, якби не російський ворог, який прийшов знищити нас.
По завершення літії, яку священники відслужили біля батьківської оселі Богдана Гончара, слова підтримки і співчуття його рідним і близьким висловив сільський голова Віталій Кашик. Він наголосив, що ця війна не є випадковою, адже росія веде загарбницьку політику віками, і коли вона вдалася до відкритої збройної агресії, то лише завдяки таким воїнам, як Богдан, Україні вдалося спинити ворога від подальшого просування, а всі ми маємо можливість жити вільно і під відносно мирним небом тут, на рідній землі.
- Знав Богдана особисто, - мовив Віталій Кашик. - Він був добрим, товариським, завжди готовим прийти на допомогу. Був звичайним сільським хлопцем… Любив риболовлю, тихе полювання. А після того, як йому випав шлях воїна, ми дізналися, що він ще й був сміливим і мужньо прийняв і цей виклик. Сьогодні ми зібралися тут із сумного приводу - провести нашого доброго друга і односельчанина в останню земну дорогу. Але також він зібрав нас тут усіх, аби ми ще раз запитали у себе: хто ми? За що помирають наші Герої? Як зробити так, щоби ці втрати не були даремними, а ми були гідними їх? Даймо кожен для себе відповіді на ці питання… Слава Україні та Героям Слава!
Поховали Богдана Гончара на місцевому кладовищі з усіма релігійними та військовими почестями. Спочивай з миром, Герою.
