Навіки 20: у Скулині в останню земну дорогу провели Героя Андрія Рабенка
На превеликий жаль, розв’язана підступним ворогом – росією, кровопролитна війна триває, і щоденно сини та доньки України кладуть свої життя на вівтар нашої свободи та Незалежності. Днями чорними крильми смутку і печалі накрила Колодяжненську громаду страшна звістка про загибель молодого захисника, жителя Скулина Андрія Володимировича Рабенка.
Андрій вступив до Збройних Сил з власної волі, підписавши контракт 13 березня 2024 року. Був гранатометником механізованого батальйону. За кількамісячну військову службу проявив себе як сміливий та відважний воїн, і далі ніс би цей статус, якби не жорстокий ворог, який обірвав його життя 09 серпня 2024 року… Солдат Андрій Рабенко загинув під час зачистки в н.п. Торецьк Донецької області: в районі оборони отримав несумісні із життям поранення. Він був вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху, поліг смертю хоробрих за Україну, за її свободу і незалежність.
У захисника залишилися батьки, сестра, бабуся і дідусь. Тяжко осягнути їхній біль від утрати найдорожчої людини… Хлопець навіть не встиг створити власну сім’ю…
Андрій Рабенко народився 16 листопада 2003 року у м. Ковелі, згодом його сім’я переїхала у Скулин. У 2021 році закінчив місцевий ліцей, вступив у Луківський професійний аграрний коледж. Був щирим, веселим, дружелюбним хлопцем. Міг би надалі насолоджуватися безтурботним життям, як багато його однолітків, але зробив інший вибір, тож згодом приєднався до місцевої ДФТГ. Так же свідомо обрав шлях воїна і побував у справжньому горнилі війни, із якого, на превеликий жаль, повернувся додому вже «на щиті».
Живим коридором шани і встеляючи квітами останній земний шлях, громада зустріла Героя напередодні, 12 серпня. Сьогодні, 13 серпня, відбувся чин похорону. Спочатку з Андрієм Рабенком попрощалисябіля його дому у Скулині, а потому була проведена заупокійна служба у місцевому храмі. Поховали війського на кладовищі у Скулині з усіма релігійними та військовими почестями.
Щирі співчуття родині висловив сільський голова Віталій Кашик:
– Цей усміхнений юнак із по-дитячому щирою посмішкою свого часу зробив дорослий чоловічий вибір – пішов захищати свою Батьківщину. На превеликий жаль, доля розпорядилася так, що його життя обірвалося так рано…Ніякі слова підтримки не зарадять горю, яке прийшло в родину нашого Героя… Та сьогодні ми зібралися тут, щоби підтримати вас і провести Андрія в останню земну дорогу. Віддати йому шану як хорошій людині, адже у пам’яті всіх, хто його знав (а я також був із ним знайомий), лише світлі спогади, а також вклонитися захиснику, справжньому Герою, який віддав своє життя заради України, нашого із вами майбутнього. Тепер Андрій наш Ангел-охоронець, Воїн Небесного Легіону і пам'ять про нього житиме вічно. Пам’ятаймо подвиги наших воїнів і будьмо гідними їх, об’єднуймось і працюймо задля Перемоги. Слава Україні! Героям слава!
