У Любитові попрощалися з полеглим Героєм Ігорем Тарасюком...
Цими літніми днями ще одна гірка звістка прийшла у нашу громаду: боронячи Україну від російських загарбників, 14 червня 2024 року, у Покровському районі на Донеччині загинув старший стрілець-оператор механізованого відділення, молодший сержант Ігор Миколайович Тарасюк 1966 р.н. Офіційні сповіщення про загибель воїнів завжди схожі одне на одного… Але в кожному папірці, де йдеться про відібране ворогом життя нашого воїна – велика трагедія, немислимий біль для його родини. Горе для друзів, односельчан, знайомих. А Ігор був авторитетною людиною: його знали та поважали. Свої принциповість, доброчесність та наполегливість Ігор Тарасюк спрямував у правильне русло: був обраний депутатом Колодяжненської сільської ради, аби відстоювати інтереси своєї громади. Завжди відзначався патріотизмом, що, зрештою, стало вирішальним: пішов захищати Україну з початку повномасштабного російського вторгнення. Його рішення було обдуманим і твердим. Він повертався на фронт після поранень і продовжував оберігати свій дім, Батькіщину від жорстокого і підступного російського ворога. Та, на жаль, ціна цього дуже висока…
Ігор Тарасюк народився і проживав у Любитові. Створив сім’ю, разом з дружиною народили і виховали доньку і сина. Господарював на землі, займався бджільництвом, підприємницькою діяльністю. Та й загалом важко назвати щось, чого він не вмів робити, адже мав направду золоті руки. Окрім того, був творчою людиною: писав пісні, любив співати та грати на гітарі. Боляче, що війна забирає таких людей: чесних, справедливих, талановитих і багатогранних. Нещадний ворог обірвав життя захисника при виконанні бойового завдання і травми виявилися несумісні з життям. Тож тепер ім’я Ігоря Тарасюка навіки вписане в історію України та її боротьби за незалежність, адже він віддав найдорожче…
Сьогодні, 18 червня 2024 року, громада зустріла траурний кортеж, сформувавши живий коридор шани і встеляючи останній земний шлях воїна живими квітами. Попрощатися з Ігорем прийшло багато людей – рідні, друзі, односельчани, представники місцевої влади, духовенства, військові. Щирі співчуття рідним і близьким висловив сільський голова Віталій Кашик.
- Ми всі чекали нашого хорошого колегу з війни і тяжко нині усвідомити цю страшну реальність: його більше немає з нами, він приєднався до Небесного легіону Героїв, але назавжди лишиться у наших серцях. Тож найперше, звертаюся до дружини, дітей, усіх рідних: тримайтеся. Низько схиляю голову перед вами у скорботі за Ігорем і глибокій шані. Вічна і світла пам'ять. Слава Україні!
Отці Православної церкви України відспівали воїна у Свято-Покровській церкві. Варто згадати, що сам Ігор був серед ініціаторів зведення храму ПЦУ у Любитові, активістом релігійної громади, співав у церковному хорі.
Поховали Ігоря Тарасюка на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями.
