В останню земну дорогу провели захисника Юрія Халецького
Сьогодні відбулося прощання із Героєм, який поліг у боях за незалежність і територіальну цілісність України - Юрієм Миколайовичем Халецьким.
На службу військовий був призваний 17 червня 2023 року зі Львова, де мешкав останні два роки. Перед тим жив і працював у Ковелі, виховував сина. І там, і у рідних Дрозднях про Юрія відгукуються як про світлу і хорошу людину, вправного майстра, талановитого музиканта. Він добре розбирався у техніці, і це вміння знадобилося на війні. Чудово грав на гітарі та співав. Дуже любив читати. Тож саме таким – багатогранним, добрим, люблячим – він залишиться у пам’яті рідних: дружини, батька і матері, шестирічного сина, двох сестер, брата, який, до слова, також військовий і на захисті України з перших днів повномасштабної війни.
Служив Юрій на Херсонському напрямку, був гранатометником-розвідником морської піхоти. Під час форсування річки Інгулець виявив стійкість і мужність, виконуючи військовий обов’язок щодо захисту Батьківщини, та, на превеликий жаль, човен, в якому перебували військові, 16 жовтня підірвався на ворожій міні, тож Юрій загинув внаслідок травм, не сумісних із життям.
Учора Колодяжненська громада зустріла кортеж із тілом полеглого захисника, а рідні, близькі, друзі, односельчани та всі бажаючі мали змогу попрощатися із ним у його батьківській оселі у Дрозднях. Сьогодні, 24 жовтня, відбулося прощання і відспівування у місті Ковелі. Службу святі отці Прасволавної церкви України відслужили у храмі великомученика Димитрія Солунського, а по її завершенні всі рушили хресною ходою містом до Площі Героїв Майдану, де відбулася громадянська панахида.
У своїй промові дружина захисника Антоніна ще більше розповіла про Юрія, про його цінності, патріотизм, творчу і романтичну натуру, про спільні плани, яким так і не судилося здійснитися… Не доживши до свого 39-річчя, адже народився Герой 29 грудня 1984, він покинув цей світ таким молодим… А міг би жити, кохати, творити, якби російський агресор не прийшов на нашу землю з війною. І саме Юрій і тисячі інших українських захисників спиняють ворога великою ціною – ціною власних життів. А наш із вами святий обов’язок - ніколи не забувати про подвиги і жертви українських військових в ім’я незалежної України та нашого із вами вільного та мирного майбутнього.
Волею загиблого було, щоби його тіло, у випадку смерті, піддали кремації. Тож прах захисника згодом поховають на кладовищі у рідному селі Дроздні.
Вічна і світла пам'ять, незгасима шана Героєві Юрію Халецькому!
