Провели в останню путь захисника Петра Литвинюка
До такого ніколи не звикне ні розум, ні серце, бо щоразу боляче дізнаватися про втрати серед українських захисників, незалежно від місця їхнього проживання. Але цілковите усвідомлення масштабу болю і горя приходить тоді, коли траурна процесія просувається місцевими дорогами, коли зблизька бачиш сльози земляків, які втратили рідну людину. Ця клята війна забирає найкращих, найвідважніших, наймужніших. Саме таким був Петро Купріянович Литвинюк.
Рідні розповідають, що хоч він не підлягав призову за віком, через декілька днів після повномасштабного вторгнення росії пішов у військкомат проситися захищати рідну країну. Почувши першу відмову, не заспокоївся і шукав шляхи, аби потрапити у військо і це, зрештою, йому вдалося. Певне, по-особливому відчував цей поклик через те, що певний час був у розлуці з Україною - проживав у США, досі там мешкають його діти.
Горнило війни, а згодом місяці страшної невідомості для рідних Петра і фраза з присмаком надії “зниклий безвісти”. Надія, яка одного дня могла принести довгождану радісну новину, що військовий Петро Литвинюк - живий. Але, на превеликий жаль… З’ясувалося, що захисник перебував у російському полоні (зниклим безвісти вважався від 24.05.2022), а нині названо і дату смерті: 21.11.2022.
Сьогодні попрощатися з Героєм і провести в останню путь зібралися його родина, друзі, знайомі, представники влади, військові, небайдужі громадяни. Святі отці на чолі з деканом Благовіщенського округу протоієреєм Василем Мичком відслужили заупокійний молебень за загиблим у Свято-Благовіщенському соборі міста Ковеля. Потому траурна процесія рушила на місцеве кладовище.
По завершенні таїнства прощання із захисником, секретар сільської ради Павло Кухта висловив слова глибокого співчуття рідним у зв’язку з непоправною втратою від себе особисто, від Колодяжненського сільського голови Віталія Кашика, від усіх мешканців нашого краю. І хоч Петро Литвинюк не був уродженцем нашої громади, втім певний час проживав у Волошках, там досі живуть його родичі, а тутешні жителі пам’ятають про загиблого захисника тільки хороше.
- Вічна шана Героєві і спокій його душі. Саме завдяки таким, як він – мужнім, сміливим захисникам ми маємо сьогодні відносно спокійне життя в охопленій війною країні. Вони розплачуються за це найдорожчим – життям, – мовив Павло Володимирович.
Поховали Героя з усіма військовими почестями, а наостанок у виконанні військового оркестру прозвучав Гімн. Вічна пам'ять захиснику! Герої не вмирають!
