ЧИ НЕБЕЗПЕЧНІ ВІТРОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ДЛЯ ПТАХІВ?
Вітрова енергетика розвивається швидкими темпами у світі як інструмент боротьби зі зміною клімату. Проте виникають побоювання щодо її впливу на довкілля, зокрема птахів, які можуть гинути від ударів об лопаті вітроелектроустановок (далі – ВЕУ). Опоненти вітроенергетики часто наводять статистику загибелі птахів, тоді як її прихильники зауважують, що ця кількість значно менша у порівнянні з іншими антропогенними факторами (наприклад, колізії з різними об’єктами, хижацтво, забруднення тощо) та наголошують на користі використання енергії вітру для зменшення впливу на клімат.
Вітроенергетика – не лише екологічно чисте зджерело енергії, а й приклад інноваційного підходу до енергетичного майбутнього тому усвідомлюючи проблему, науковці, інженери та компанії шукають способи зробити вітроенергетику більш безпечною для птахів.
Заходи пом’якшення можна умовно поділити на дві категорії: технологічні рішення та правильне планування.
Один з найбільш прямих підходів – це автоматичне вимкнення турбін, коли наближаються птахи. На великих вітропарках встановлюють системи стеження: радарні установки та камери зі штучним інтелектом, що аналізує траєкторії птахів [1].
Інший інженерний підхід – зробити турбіни більш видимими для птахів. Оскільки стандартний біло-сірий колір маскує вітряки на фоні неба, дослідники з Норвегіїзапропонували пофарбувати одну з лопатей у чорний колір. Таким чином створюється контрастний зоровий сигнал при обертанні. У експерименті на норвезькому вітропарку Смела це дало вражаючий результат: кількість випадків загибелі птахів знизилася на 70%після того, як на чотирьох турбінах нанесли чорні смуги на одну лопать [2].
Крім технічних заходів на самих турбінах, важливо упередити ризик ще на етапі планування. Розташування і проєктування вітроелектростанції – ключовий фактор її безпечності для птахів [1]. Від самого початку потрібно дуже уважно обирати місце для турбін. Якщо звести вітряки на шляху масових міграцій або біля ключових місць гніздування/годівлі птахів, конфлікту не уникнути. Натомість розміщення станцій поза такими зонами різко знижує кількість небезпечних ситуацій. Саме тому експерти наполягають: перед будівництвом вітропарку необхідно протягом року чи більше провести ґрунтовні орнітологічні дослідження – вивчити, які види птахів присутні в місцевості, якими маршрутами вони літають, де мігрують, де гніздяться.
На основі цих даних можна або скоригувати розташування турбін, або взагалі відмовитися від небезпечної локації. У деяких країнах Європи вже з’являються чіткі норми, що зобов’язують враховувати вплив на птахів на етапі планування, проводити оцінку ризиків, а за потреби – вживати заходів для їх зниження. Так, норвезькі екологи відзначають, що краще запобігти проблемі, ніж потім вирішувати її: якщо доводиться фарбувати лопаті чи зупиняти турбіни, отже, місце для станції було обрано не надто вдало. Більше досліджень на ранніх етапах проєкту дозволяє уникнути таких пізніх «пожежних» рішень.
Таким чином, вітрові турбіни дійсно становлять певну загрозу для птахів, але не слід її ні перебільшувати, ні замовчувати. У кількісному вимірі турбіни вбивають набагато менше птахів, ніж багато інших чинників (котів, вікон, ЛЕП тощо). Розв’язати цю дилему покликана відповідальна, «птахоорієнтована» вітроенергетика. Залучення орнітологів на стадії планування, ретельна оцінка ризиків і впровадження технологій пом’якшення дозволять розвивати відновлювану енергетику безпечніше для дикої природи. Такий баланс особливо важливий в сучасному світі, де ми маємо одночасно боротися із кліматичною кризою і зупиняти зменшення біорізноманіття. Вітрові електростанції і птахи можуть співіснувати – за умови, що людина проявить достатньо мудрості та відповідальності при плануванні й експлуатації енергооб’єктів.
2. https://www.sciencefocus.com/science/how-many-birds-are-killed-by-wind-turbines-in-the-uk
