Навіки 23: у Скулині провели в останню земну дорогу Захисника Артема Сидорука
Війна триває: росія вбиває цивільних, військових. Ми ховаємо своїх Захисників, ховаємо дітей. Така вона, наша реальність, попри чиїсь розмови і наші власні надії чи сподівання...
Цієї неділі,у день християнського свята Входу Господнього в Єрусалим тривожна новина накрила скорботою та печалю нашу громаду: виконуючи обовʼязок щодо захисту Батьківщини, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув Артем Сергійович Сидорук, 2002 р.н., житель Скулина.
13 квітня 2025 року головний сержант механізованого батальйону ВЧ А7028, молодший сержант Артем Сидорук отримав поранення, несумісні з життям, в результаті удару ворога FPV-дроном в районі н.п. Торецьк Донецької області. В одну мить обірвалося молоде життя…
Артем Сидорук був призваний на військову службу по мобілізації у вересні 2023 року, а до того, з початку війни, перебував у лавах ДФТГ, а перед тим проходив строкову службу. Жив звичайним життям, як і багато хлопців його віку: допомагав батькам, піклувався про молодших братів і сестер, адже був в сім’ї найстаршим. Працював на одному з місцевих деревообробних підприємств, проводив час із друзями.
А одного дня став на шлях Воїна. Шлях відважний, але складний. Гідно ішов цією дорогою. Був вірним військовій присязі до останнього подиху.
Цього всього не сталося б, якби клятий російський ворог не прийшов на нашу землю. Неймовірно високою ціною дається наша боротьба за незалежність і свободу…
З глибоким смутком напередодні громада зустрічала воїна навколішки. Сьогодні, 15 квітня 2025 року, у Скулині відбулося прощання з Артемом Сидоруком.
До батьківської оселі прийшло багато люду. Потому відбулася заупокійна служба у церкві Івана Богослова ПЦУ.
Щирі співчуття матері Вірі Володимирівні, вітчиму Володимиру Михайловичу, бабусі Любові Павлівні, братам і сестрам, дівчині Інні, військовим побратимам, односельчанам, усім, хто знав і любив Артема, висловив сільський голова Віталій Кашик.
- Коли на теренах держави триває війна, кожен наш день – чи це будні, чи свята – може стати «чорним». У свято Вербної неділі прийшла трагічна звістка про загибель нашого Героя Артема Сидорука. Ще одне втрачене життя… Сумний привід, що зібрав тут усіх нас, - мовив сільський голова. - За роки повномасштабної війни багато сліз пролилося майже в кожному населеному пункті нашої громади, в кожному куточку України. Адже ворог прийшов на нашу землю, заявив про права на неї і не очікував такого опору. І тоді, і зараз ми знаємо ворога в обличчя і обличчя його – страшне. Не здатне на жалість і співчуття, а лише – на звірську жорстокість, безкінечні вбивства. Попри розмови про різні домовленості, для українців нічого не змінилося: росія продовжує вбивати. Наш Герой був молодим, упевнений, мав багато планів на життя, але зробив вибір на користь України. Такі воїни як Артем, і тисячі інших українських військових робили і роблять все для того, аби зберегти державу і захистити нас із вами. Доземний уклін, вічна пам'ять, незгасима слава Артему. Нехай Господь упокоїть його душу у Царстві Небеснім. Герої не вмирають! Слава Україні!
Поховали Артема Сидорука на кладовищі у Скулині з усіма релігійними та військовими почестями.
