«Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»
На світанку 1 серпня 1913 року, у курортному селищі Сурамі (Грузія) перестало битися серце Лариси Косач-Квітки, відомої під псевдонімом Леся Українка. Тож сьогодні - 111-та річниця від дня її смерті. Світ знає Лесю Українку як видатну українську поетесу, драматургиню, письменницю, перекладачку і культурну діячку. Для Колодяжного, із яким тісно пов’язаний значний відрізок життя і творчості Лесі Українки, та для нашої громади загалом її особистість є головним символом краю.
Як відомо, останній період свого життя Леся Українка продовжувала вести мужню боротьбу із недугою. Улітку 1913 року лікарі порадили їй поїхати на гірський курорт в Сурамі (Грузія). Туберкульоз виснажував поетесу фізично і духовно, та, попри це, важкохвору Лесю хвилювали літературні справи в Україні і вона навіть надиктовувала матері (письменниці Олені Пчілці) новий твір.
… Звістка про смерть видатної поетеси сколихнула не тільки Україну, а і всю Європу. Телеграми зі співчуттям надходили з багатьох сіл, міст і містечок різних країн. Труну з тілом Лесі Українки привезли до Києва через тиждень. Поховали на Байковому цвинтарі (поряд з могилою батька і брата Михайла).
Леся Українка залишила по собі вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, а також неперевершені переклади світової класики.
Тож сьогодні, у день пам’яті славетної землячки, відбулося покладання квітів до підніжжя монумента біля Центру культури, дозвілля та спорту у Колодяжному. Також, у бібліотечних закладах громади, були організовані тематичні експозиції.
«Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає» - безсмертною для українців є авторка цих рядків, адже постать Лесі Українки, її унікальний і багатогранний талант - поза часом.
